Питання повернення до єдності з Римською Церквою поставала перед візантійським суспільством, державою і Церквою впродовж цілого періоду від «великої схизми» аж до падіння візантійської держави. З часом зазнавала змін суспільно-політична мотивація унії; аргументи на її користь чи проти неї; нарешті, підходи до пошуку доктринального комромісу, який зробив би її можливою. Ці чинники та підходи різнилися й залежно від тієї чи іншої суспільної групи.

В центрі уваги курсу – одна з них, яка, власне, й забезпечувала ідеологічне тло для легітимації (чи, навпаки, делегітимації) унійних зусиль носіїв найвищої державної та церковної влади: досить нечисленна, але в певних аспектах вельми впливова верства інтелектуалів. Внаслідок часової обмеженості курсу розглянемо лише проунійно налаштовану частину цієї групи на прикладі однієї з найцікавіших і найсуперечливіших візантійських постатей XIV ст. – Варлаама Калабрійського.

У межах курсу на матеріалі окремих досліджень буде коротко простежено згадані зміни у проунійних та антиунійних настроях впродовж XI-XIV ст.; окреслено ті доктринальні розбіжності, котрі сприймалися як найважливіші у XIV ст.; стисло розглянуто внесок Варлаама Калабрійського до дебатів про можливість і передумови унії та його особистий шлях до унійного вибору; нарешті, на матеріалі текстів із пізнього листування Варлаама Калабрійського детальніше з’ясовано характерні для XIV ст. риси проунійної аргументації.

Варлаам Калабрійський полегшив нашу працю тим, що сам переклав своє пізнє листування латиною; отже, учасники курсу матимуть нагоду опрацьовувати першоджерела мовою, яку їм вже пощастило вивчати впродовж кількох років. Оскільки, на додачу до читання першоджерел, програма курсу передбачає виступи і дискусії, базовані на англомовних дослідженнях, то здатність і бажання впевнено читати й опрацьовувати науковий текст англійською є необхідною передумовою для участі в курсі.